Поблизу Іванівки виявлено кістки мамонта та археологічні пам’ятки середнього палеоліту (приблизно 50 тис. років тому) та давньоруської культури.
Перша згадка про село відома з 1576 року, коли дипломом короля Стефана Баторія було визначено границі теребовлянських земель. У селі було дві церковні громади: одна православна зі своєю дерев’яною церквою і римо-католицька, що не мала свого храму в селі.
Після поділів Польщі лише в 1854 році було засновано однокласову школу з українською мовою навчання, а в 1881 році вона стала двокласовою.
Після скасування кріпацтва селяни стали вільними і рівень життя в них зріс. Згодом було створено товариство «Просвіта», у читальні якої головував П. Ковальчук.
Велику роль у розвитку національної свідомості селян відіграв син директора школи, письменник, перекладач і фольклорист Каптій Мирослав. Після Першої Світової Війни Українські Січові Стрільці разом із студентами і гімназистами організовують гуртки, товариства, союзи, зокрема «Січ», «Сокіл», «Луг» та інші.
У червні 1919 під час Чортківської офензиви поблизу Іванівки відбувся переможний бій УГА з польським військом, у результаті якого було звільнено Теребовлю.
На початку 30-х рр. у селі засновується ОУН, головою якого був Олійник Михайло.
Від 15 липня 1941 до 22 березня 1944 Іванівки перебувала під німецько-нацистською окупацією.
